Безпечне і успішне ведення господарсько-економічної діяльності у значній мірі залежить від наявності ефективних засобів захисту прав учасників корпоративних відносин. При цьому, є нерідкими випадки, коли в процесі ведення спільного бізнесу між компаньйонами можуть виникати розбіжності та непорозуміння, які приводять до корпоративних спорів. Розвиваються корпоративні спори і у тому випадку, коли інтереси власників бізнесу, керівників і акціонерів господарських товариств розходяться або не були урегульовані заздалегідь. Нерідко мова йде про зловживання однієї зі сторін конфлікту своїми правами. Подібна ситуація може призвести до банкрутства компанії, рейдерського захоплення або недружнього поглинання.
Корпоративне право є тією галуззю, де немає великої кількості досвідчених юристів та адвокатів, що викликано значною складністю такої категорії справ як корпоративні спори, а також великим обсягом та недосконалістю законодавства, що регулює корпоративні відносини. Тому для перемоги в корпоративному конфлікті необхідно обирати справжніх професіоналів, які мають практичний досвід вирішення складних корпоративних конфліктів, адже на кону часто стоїть доля бізнесу загалом – справи цілого життя.
Супроводження вирішення корпоративних спорів включає в себе, зокрема, наступні спори:
- оспорювання рішень органів управління товариства, у тому числі пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням товариства, про виключення учасника з товариства або про перерозподіл часток учасників товариства;
- призначення, обрання, відкликання чи припинення повноважень осіб, що входять до складу органів управління товариства;
- захоплення товариства шляхом маніпулювання корпоративними правами (рейдерські атаки, недружні поглинання);
- купівлі-продажу корпоративних прав, у тому числі про переведення на учасника прав та обов’язків покупця у зв’язку з порушенням його переважного права на купівлю частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсними договорів про відчуження частки у статутному капіталі;
- отримання компенсації вартості частки майна товариства та частки прибутку;
- оскарження положень статуту господарського товариства;
- оскарження рішень про випуск акцій та інших цінних паперів;
- порушення права на своєчасне отримання дивідендів у встановленому обсязі;
- оспорювання угод із зацікавленими афілійованими особами, значних правочинів;
- стягнення збитків, завданих діями посадових осіб товариства;
- оскарження реєстраційних дій, у тому числі реєстрації майна та майнових прав, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від корпоративних спорів.
Досвід роботи: 19 років Спеціалізація: супровід складних судових спорів, податкова, митна та антимонопольна практика, агроправо, ІТ та M&A
Досвід роботи: 21 рік Спеціалізація: супровід господарських, цивільних, трудових та адміністративних спорів, енергетика
У разі, якщо рішення загальних зборів акціонерного товариства або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги законодавства чи статуту товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути скликані на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків голосуючих акцій. Вимога про скликання позачергових загальних зборів подається в письмовій формі виконавчому органу на адресу товариства із зазначенням прізвищ (найменувань) акціонерів, які вимагають скликання позачергових загальних зборів, підстав для скликання та порядку денного. Рішення про відмову у скликанні позачергових загальних зборів акціонерів може бути оскаржено акціонерами до суду.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, які не є учасниками спору. Зокрема, крім випадків, передбачених законом, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов’язаних з предметом спору. При цьому, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
– проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
– емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
– участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
– здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Спірні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу частки, який є розірваним, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до статуту щодо зазначених дій підлягають визнанню недійсними.
За загальним правилом спори, що виникають з корпоративних відносин розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Учасники корпоративного спору можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій), не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
